Як правило діагноз «рак» є несподіванкою і супроводжується сильним емоційним потрясінням як у пацієнта, так і у близьких йому людей. Слово «рак» викликає асоціації зі стражданнями, безнадією лікування, неминучою швидкої смертю.
Так було раніше — онкологічне захворювання було смертельним захворювання; але медицина постійно розвивається, з’являються нові методики та препарати, які можуть успішно боротися з онкологічними процесами. Чим швидше пацієнтів починають лікування — тим більше шансів на одужання і досягнення стійкої ремісії. Але в той же час рак — це захворювання, що вимагає тривалого лікування і постійного контролю. Тому на всіх етапах лікування цього захворювання і самому пацієнту і його близьким вкрай необхідна допомога ще одного фахівця — онкопсихолога.
Більшість пацієнтів після того, як почули діагноз «рак», відчувають емоційний шок; хворий думає про швидку неминучість смерті, що лікування марне — такий стан не дає йому сили боротися з хворобою та перемогти її.
Завдання онкопсихолога полягає в тому, щоб сформувати у пацієнта мотивацію на боротьбу з хворобою, на проходження необхідного лікування, яке може бути тривалим і супроводжуватися цілим спектром хворобливих відчуттів, які тимчасово можуть виявлятися на різних стадіях лікування; переконати пацієнта в перспективності лікування і необхідності боротися за власне життя на будь-якій стадії захворювання; людині завжди є за що боротися, заради чого жити далі.
Часто пацієнт не може самостійно об’єктивно оцінити свій стан при цьому захворюванні: одні відчувають надмірний страх і занепокоєння з-за свого діагнозу, переконані в невиліковність захворювання, постійно прислухаються до себе і гостро реагують на появу будь-якого дискомфорту або хворобливих відчуттів, що розглядають як докази погіршення стану; інші пацієнти можуть ставитися до лікування захворювання надто легковажно, так ніби не помічаючи симптомів хвороби, вони уникають відвідування лікарів, відмовляються від запропонованих методів лікування (заперечення діагнозу, бажання повірити, що здоровий). Отже, робота онкопсихолога також полягає у формуванні у пацієнтів розуміння реальної ситуації, пов’язаної із захворювання, і психологічної допомоги при проходженні всіх етапів лікування і реабілітації.
Фізичний стан здоров’я багато в чому залежить від душевного стану, даний взаємозв’язок називається «психосоматика». Тривалий сильний емоційний стрес послаблює онкологічного хворого ще більше — призводить до порушень сну і апетиту, позбавляє мотивації пацієнта на лікування.
Метою онкопсихолога також є створення у хворого на рак оптимістичних установок, що стимулюють його мотивацію на лікування, що допоможе пацієнту швидше стабілізувати злоякісний процес, увійти в ремісію. Як правило, пацієнти з онкологічними захворюваннями схильні до депресії. Депресія є хворобою. Депресія призводить до погіршення стану пацієнта, він відчуває постійну тугу; знижується мотивація хворого на продовження лікування і бажання далі боротися із захворювання за своє життя; пацієнт не бажає спілкуватися з оточуючими, іноді проявляє агресію по відношенню до них; можуть з’явитися суїцидальні нахили. Тому саме онкопсихолог може допомогти онкологічному хворому в профілактиці депресивного стану і боротьбі з ним.
Лікування раку — тривалий процес, протягом якого у пацієнтів можуть проявлятися неприємні відчуття, в тому числі у зв’язку із зміною зовнішнього вигляду (після хірургічних операцій, курсів хіміо — і променевої терапії — фізичні зміни, випадання волосся, втрата ваги і тд); іноді вони просто втомлюються лікуватися і падають духом (фізична слабкість, швидка стомлюваність, обмеження рухливості). Ці стани не дають людині можливості жити повноцінним життям, підривають його самооцінку; часто пацієнти відчувають провину перед родичами, які про них піклуються. Тому самооцінка онкологічного хворого теж є метою корекції онкопсихолога. Якщо неминучість смертельного результату стає очевидною, то в цьому випадку психологічна допомога онкологічним пацієнту стає гострою необхідністю. В такій ситуації украй важливо, щоб поряд був той, хто допоможе змістити акценті уваги онкологічного хворого, мотивуючи його не відмовлятися від медичної допомоги, спілкуватися з рідними і присвячувати свій час заняттям, які хочеться встигнути зробити.
Існує ще один не менш важливий факторів: психологічна допомога родичів онкологічних пацієнтів. Коли людина бореться з таким захворювання, як «рак», то страждає і бореться не тільки він. Близькі люди відчувають не менші страждання: вони боятися за життя рідної їм людини, доглядають за ним, надають допомогу, спонукають його лікуватися; саме на плечі близьких людей лягає тягар боротьби з тяжкими наслідками емоційного стресу онкологічного хворого — з його дратівливістю, депресивністю і емоційною нестійкістю. Тому родичів онкологічного пацієнта точно так само необхідна психологічна допомога.
У родичів онкологічного хворого часто виникають питання: як правильно вести себе з онкологічним хворим, як йому допомогти і не нашкодити, як його підтримати; коли треба надати допомогу, а коли краще залишити в спокої; що варто йому говорити, а яких тем краще уникати. На ці та багато інші питання Вам допоможе відповісти онкопсихолог, який розглядає особистісні особливості хворого і близьких йому людей, а також специфіку ситуації. Якщо Ви або близька Вам людина зіткнулися з діагнозом «онкологічне захворювання», то поряд з лікуванням у лікарів-онкологів Вам обов’язково варто звернути за допомогою до онкопсихологу. Саме цей фахівець допоможе Вам і членам Вашої сім’ї знайти можливості і способи успішно долати всі етапи тривалого лікування, обирати конструктивні шляхи вирішення проблем.
